Минуло ціле вічне життя за розмовами та попиваючим місцевим безалкогольним коктейлем Чапмен

Так, кожного дня шоу починалися з тригодинним запізненням.

Поки чекала, познайомилася з місцевими модними блогерами, фотографами, байєрами та парою дизайнерів: Нії Окубойеджо, засновником марки Post-Imperial, яка випускає чоловічі краватки та хустки з шовку з малюнком у техніці adire, та Макі Осакве, колекцію якої я чекала найбільше. У розмові з ними я з’ясувала, що їх ображає, коли африканська мода асоціюється виключно з масово використовуваними на Заході тканинами wax print, які в основному виробляє та експортує голландська компанія Vlisko, та ankara, що експортуються з Туреччини. Так за розмовами та потягуванням місцевого безалкогольного коктейлю Чапмэн непомітно пройшла вічність. Нас, нарешті, пустили до залу, де ми ще трошки почекали. Шоу почалося якось несподівано — світ ніхто не гасив. Дефіле одного дизайнера змінювалося іншим, без будь-яких оголошень. З дванадцяти колекцій цього дня мені сподобалися лише дві, одна з яких — чоловіча. Всього за чотири дні було показано понад 40 колекцій. Сильних – дев’ять. Дуже сильний один, починаючий дизайнер Кеннет Ізе, який виграв приз зі своєї першої, чоловічої колекції, і отримав не тільки чек на значну суму, але й стажування в EDUN, марке, якою володіє дружина рок-музиканта Боно, відомого своєю активною благотворинною діяльністю, спрямованою на потреби бідних африканських країн